ВПЛИВ НАСИЛЬСТВА В СІМʼЇ НА ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВʼЯ ДІТЕЙ

«Найкращий спосіб зробити

дитину хорошою

‒це зробити її щасливою».

Оскар Уайльд

Насильство в сімʼї –це одна з найбільш поширених у світі форм порушення прав людини. Проблема сімейного насильства надзвичайно важлива передусім тому, що сімʼя є основою суспільства і повинна перебувати під особливим захистом держави. Насильство й жорстокість у сімʼї не лише руйнують гармонію і злагоду в ній, а й виступають однією з передумов злочинності в суспільстві загалом.

За сучасних умов в Україні, як і в багатьох інших країнах світу, простежуються тенденції до поширення насильницьких дій у сімʼї, на міжособистісному рівні, у стосунках батьків і дітей, чоловіка і жінки. Аналіз статистичних даних правоохоронних органів з приводу вчинення насильницький дій у сімʼї, свідчить про те, що переважна більшість потерпілих –це жінки і неповнолітні діти.Протягом тривалого часу в Україні проблеми насильства в сімʼї активно не обговорювалися. Першими їх почали порушувати правозахисні громадські організації, передусім жіночі. Завдяки цьому, зʼявилася ціла хвиля досліджень і наукових статей, присвячених проблемі насильства в сімʼї, створено телефони довіри, кризові центри, притулки для жінок і дітей тощо.

Дослідженням явища насильства у сімʼї та його впливу на здоровʼя людини займалися науковці В. Гончаров, М. Остащенко, В. Степовик, А.Антонова, Є. Казакова, О. Білова, В. Бондаровська, В. Захожа, З. Зайцева та інші. В Законі України «Про попередження насильства в сімʼї»термін «насильство в сімʼї»вживається у такому значенні: насильство в сімʼї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сімʼї по відношенню до іншого члена сімʼї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сімʼї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоровʼю .

Насильство над дітьми –широке поняття, яке включає різні види поведінки батьків. Розрізняють чотири основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей з боку батьків:

1. Фізичне насильство –дії або відсутність дій з боку батьків, в результаті яких фізичне або розумове здоровʼя дитини порушується, або знаходиться під загрозою пошкодження. Наприклад, тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, ременя, ножа, пістолета. Фізичне насильство включає в себе залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, видачу їй речовин або медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем).

2. Сексуальне насильство ‒форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності.

3. Психологічне насильство –дії батьків на психіку дитини шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоровʼю. Психологічне насильство має такі прояви: використання лайливих слів, крику, образ, принизливих дій, що спричиняють шкоду самооцінці дитини; вияв брутальності стосовно родичів, друзів дитини, висловлювання чи дії, що вчинені з метою принизити дитини. У психічному насильстві можна виокремити вербальне та емоційне насильство. Вербальне (словесне) чиниться у разі критики і докорів буквально за кожний вчинок. Емоційне насильство може відбуватися взагалі без слів за допомогою міміки, пози, поглядів, інтонації.

4. Зневага інтересами і потребами дитини ‒відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків через обʼєктивні або субʼєктивні причини. Типовим прикладом зневажливого відношення до дітей є залишення їх без нагляду, що приводить до нещасних випадків, отруєння і інших небезпечних для життя і здоровʼя дитини наслідкам .

Будь-який вид насильства формує у дітей такі особистісні й поведінкові особливості, які роблять їх мало привабливими і навіть небезпечними для суспільства. Для суспільства це небезпечно тим, що діти, які були жертвами або свідками насильства в сімʼї, переносять свій негативний досвід на власне життя. Така сімʼя виховує для суспільства потенційного агресора чи жертву –людину, яка вважає за норму, що інших можна принижувати, а «за необхідності» й побити.

У дітей, котрі зазнають насильства в сімʼї, експерти-психологи відзначають такі особливості, які можна диференціювати на вроджені або біологічно обумовлені та набуті –сформовані вихованням або соціальною ситуацією розвитку, насамперед впливом сімʼї .Як біологічні фактори можна виокремити певний тип нервової системи, співвідношення процесів збудження та гальмування. Як правило, це діти з підвищеною збудливістю, несформованістю психологічних захистів, фізичними чи психічними вадами, каліцтвами, іноді недостатніми розумовими здібностями. Усі інші перелічені експертами риси можна віднести швидше до набутих, зумовлених ставленням батьків до дитини, насамперед, емоційним прийняттям або неприйняттям, виховними підходами батьків (в яких відображаються сімейні цінності, можуть переважати авторитарні чи демократичні тенденції) та загальним характером сімейної взаємодії (розподіл сімейних ролей, способи комунікації, способи поведінки у конфліктних ситуаціях). За низкою різних даних, жорстокість щодо дітей корелює з такими характеристиками батьків, як молодий вік, патологія особистості, психічний розлад, низький соціальний статус, соціальна ізоляція, дисгармонія у подружніх стосунках, розлучення, кримінальне минуле .

На нашу думку, однією із найбільш розповсюджених причин застосування насильства над дитиною є відсутність у батьків психолого-педагогічних знань, умінь щодо виховання своїх дітей, низький рівень педагогічної культури, який тягне за собою незнання вікових та індивідуальних особливостей дитини. Як результат, в сімʼях превалює авторитаризм, надмірна опіка, жорстокість або вседозволеність, а також суперечливість у застосуванні методів виховання.

Виділяють три основні групи наслідків насильства в сімʼї :

Фізичні ‒відставання в рості, масі тіла, різні захворювання. Діти, які зазнали насильства, як правило, починають пізніше ходити, говорити, мають уповільнене мовлення, проявляють нездатність вчитися. У таких дітей виникають психосоматичні хвороби, на кшталт болю в животі, неврастенії. Часто спостерігаються такі звички, як смоктання пальців, розгойдування, онанізм і т.д.

Психічні‒низька самооцінка, депресія, агресивність, схильність до нищення й насильства, неконтрольований гнів, неврівноважена поведінка,замкнутість,почуття провини, сорому, почуття неповноцінності, демонстрація повної відсутності страху, надто висока зрілість та відповідальність у порівнянні зі звичайними для цього віку. Діти, які часто зазнавали жорстокого поводження часто «як би заморожуються»в своєму розвитку. Це відбувається тому, що наша психіка сама себе оберігає. Коли людина переживає якесь потрясіння, то відбувається фіксація психіки на цій події, і вся психічна енергія йде «туди»‒в минуле. Щодня приходять спогади, а разом з ними ‒душевні страждання.

Соціальні наслідки. Діти, які пережили будь-який вид насильства, відчувають труднощі в соціалізації, у них порушені звʼязки з дорослими, немає навичок спілкування з ровесниками. Демонструють страх перед появою батьків, страх фізичного контакту, уникають однолітків, бажають гратися лише з маленькими дітьми, проявляють насильство по відношенню до свійських тварин та взагалі до більш слабших істот тощо. І це прямий шлях в асоціальне середовище .

Слід памʼятати, що жорстоке поводження з дітьми, так само, як і байдужість до дітей, зневага їхніми інтересами, можуть мати різні види і форми, однак наслідками такого поводження завжди є серйозна шкода для здоровʼя, розвитку і соціалізації дитини, а в найгіршому випадку –це загроза життю дитини, оскільки може стати причиною смерті або доведення до самогубства.

Вчасне виявлення ознак насильницької поведінки над дитиною має істотне значення для попередження скоєння більш тяжких наслідків (злочинів проти дитини). Тому Служба у справах дітей закликає всіх не байдужих  інформувати про факти насильства над дітьми в Громаді. Якщо кожен з нас долучиться до вчасного виявлення сімей, які потребують допомоги, ми матимемо більше Щасливих дітей в громаді, які матимуть справжнє дитинство і як наслідок  — Успішних громадян України, які творитимуть її майбутнє.

Коваленко Світлана.
Служба у справах дітей Тернівської сільської ради.